Моя осень сродни мотыльку
Андрій Лаврик
Моя осень сродни мотыльку, Что живёт только сутки, не более. Она песней сгоняет тоску, Словно пьяница в час застолия. Шапку кроны деревьев набросили. Грусть – в дождях поминальным звоном. В оркестровую яму осени Запишусь самым главным тромбоном.
2023-01-26 19:32:51
1
0
Інші вірші поета
МОНОЛОГ ДЬЯВОЛА Прохладно на речном причале Світанок розпалив мільйон багать Я ТВІЙ
Інші поети
hawaii_palmafa
@hawaii_palmafa
JYA
@JYAY
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3320
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
101
16
3704