Мотивы
Андрій Лаврик
У людей как у песен – свои мотивы. Ты не делай, родная, поспешный вывод. Оцени долгосрочные перспективы И прикинь суммарную долю выгод. Тяжкий груз общественных мнений, Череда условных рефлексов. Как же тут подняться с коленей, Если ты не слышишь зов сердца. Может к чёрту её – синицу?!? Раз журавль испугался ненастья, Я другую дарю тебе птицу, Только Синюю птицу счастья. Полнолунье ноябрь знаменует, Шум дождя, ночь – стихов обитель: Это всё бьёт, влечёт, волнует! Как любовь – наших чувств раздражитель. Загоримся, пускай обожжёмся! Лживых я не терплю конспираций. Мы с тобою ещё споёмся После сотни реинкарнаций. Было б скучно без доли риска, Авантюрам не было б места. Жаль, нельзя чувства выбрать из списка, Как ответы дурацкого теста. Отговорок уже не осталось. Расстояние – лишь суеверие. Убивает любовь не усталость, А простая потеря доверия. Наш судья вдруг замрёт, удивлённый, И карательный меч в ножны вложит. Неподсуден дурак и влюблённый. Что по сути одно и то же.
2023-01-30 16:21:22
1
0
Інші вірші поета
Что делать теперь? Хоть скули ХТОСЬ БУДУЄ БОРДЕЛІ Новый день в ярмо нас запряг БЫЛ ДЕКАБРЬ, ЗАМЕРЗАЛИ РЕКИ
Інші поети
Ice Bear
@Tiana_VK
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3597
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12775