Мотивы
У людей как у песен – свои мотивы. Ты не делай, родная, поспешный вывод. Оцени долгосрочные перспективы И прикинь суммарную долю выгод. Тяжкий груз общественных мнений, Череда условных рефлексов. Как же тут подняться с коленей, Если ты не слышишь зов сердца. Может к чёрту её – синицу?!? Раз журавль испугался ненастья, Я другую дарю тебе птицу, Только Синюю птицу счастья. Полнолунье ноябрь знаменует, Шум дождя, ночь – стихов обитель: Это всё бьёт, влечёт, волнует! Как любовь – наших чувств раздражитель. Загоримся, пускай обожжёмся! Лживых я не терплю конспираций. Мы с тобою ещё споёмся После сотни реинкарнаций. Было б скучно без доли риска, Авантюрам не было б места. Жаль, нельзя чувства выбрать из списка, Как ответы дурацкого теста. Отговорок уже не осталось. Расстояние – лишь суеверие. Убивает любовь не усталость, А простая потеря доверия. Наш судья вдруг замрёт, удивлённый, И карательный меч в ножны вложит. Неподсуден дурак и влюблённый. Что по сути одно и то же.
2023-01-30 16:21:22
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5462
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4542