Ковш месяца черпает из реки
Андрій Лаврик
Ковш месяца черпает из реки Живую воду – нам с тобой в дорогу. Мерцают звёзды, словно маяки. Ночь так легка, что не подвластна слогу. Листва шумит, в напевах тихих трав Сверчки заводят дивные романсы. Хмелея, ветер кружит, загуляв, Пух тополей в замысловатом танце. То чувство к неземным не отнесёшь, Что нас венчало дивным тем рассветом. Уста роняли сладостную ложь, Благословляя нас и наше лето. Мы гуляли среди кипарисов, Не касаясь ногами земли. В месте том, где степные ирисы Поцелуями снов расцвели.
2023-01-23 18:49:15
1
0
Інші вірші поета
ЧАРIВНИЙ ВЕЧIР, ЗАТИШНЕ КАФЕ PER SEMPRE НОВЫЙ РАССВЕТ ФАНТОМНОЕ
Інші поети
montelude
@montelude
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1543
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3597