Ковш месяца черпает из реки
Андрій Лаврик
Ковш месяца черпает из реки Живую воду – нам с тобой в дорогу. Мерцают звёзды, словно маяки. Ночь так легка, что не подвластна слогу. Листва шумит, в напевах тихих трав Сверчки заводят дивные романсы. Хмелея, ветер кружит, загуляв, Пух тополей в замысловатом танце. То чувство к неземным не отнесёшь, Что нас венчало дивным тем рассветом. Уста роняли сладостную ложь, Благословляя нас и наше лето. Мы гуляли среди кипарисов, Не касаясь ногами земли. В месте том, где степные ирисы Поцелуями снов расцвели.
2023-01-23 18:49:15
1
0
Інші вірші поета
Полёт стрелы INSTAGRAM Палач от жертвы неотличим БЛЮЗ
Інші поети
Łahodnaja
@SomeMilkWithCoffee
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11499
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3301