И ЗЕРКАЛА ЗАБУДУТ
И зеркала забудут, кто в них отражался, И счастье дерзостью покажется в наш век. И если был у жизни смысл, то потерялся, Сорвавшись в бездну, словно в пропасть человек. Чужих утопий бойся, как оков. Хоть тело – прах, душа имеет вес. Мы позабыли в мире кошельков, Что мозг – лишь руль, а сердце – GPS. Мы – люди будней. Вечный понедельник Проклятием подкрался родовым. И жизнь, как образцовый толстый мельник, В мешках влачит нас к жерновам своим. Вот и живи в больной стране запретов, Вдыхая СМИ – как массовый наркоз. Но, если хочешь правильных ответов, Задай сначала правильный вопрос.
2023-01-31 21:15:06
1
0
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Chris
@khristina_khmelivska
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2505
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4721