И ЗЕРКАЛА ЗАБУДУТ
И зеркала забудут, кто в них отражался, И счастье дерзостью покажется в наш век. И если был у жизни смысл, то потерялся, Сорвавшись в бездну, словно в пропасть человек. Чужих утопий бойся, как оков. Хоть тело – прах, душа имеет вес. Мы позабыли в мире кошельков, Что мозг – лишь руль, а сердце – GPS. Мы – люди будней. Вечный понедельник Проклятием подкрался родовым. И жизнь, как образцовый толстый мельник, В мешках влачит нас к жерновам своим. Вот и живи в больной стране запретов, Вдыхая СМИ – как массовый наркоз. Но, если хочешь правильных ответов, Задай сначала правильный вопрос.
2023-01-31 21:15:06
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8914