Это нам откликнется истерикой
Андрій Лаврик
(18+)
Это нам откликнется истерикой, Это нам кошмарами аукнется. Потеряется, как будто пульт от телика, Не успеет в топках памяти обуглиться. У друзей карьера и наследники, Джип в кредит, любовницы, квартиры. Мы же в этом мире лишь посредники, Потерявшие в тумане ориентиры. В море чувств измучились скитаться, Притворясь хмельными Одиссеями. Час придёт – мечты заколосятся, Мы не зря слова - как зёрна - щедро сеяли. Срок настанет – всё у нас получится, Выйдем из сомнений, как из комы. Господи, не дай нам только ссУчиться, Позабывши кто и для чего мы.
2023-01-16 08:34:45
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Круто
Відповісти
2023-01-16 09:02:21
Подобається
Інші вірші поета
СОНЛИВОЕ Подаруй нам, Боже, світлого янгола навесні У замка Сфорца Палач от жертвы неотличим
Інші поети
dog 007
@dog_007
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4833