ДЕЛА МОИ НЕ МЫЧАТ, НЕ ТЕЛЯТСЯ
Андрій Лаврик
(18+)
Дела мои не мычат, не телятся. На месте стоят. Не меняются. Мои клетки всё ещё делятся, Они пока что не разлагаются. Друзья мои поразбежались Кто по какой стороне. А я тут давлю на жалость, А я здесь живу во вне. Во внеплановых срывах-депрессиях, Во вневременных мыслях-попутчицах. Мне так редко бывает весело И мне не по ком даже соскучиться. Убиваюсь пивком по случаю, И вином - по особым поводам. Да всё душу мечтами мучаю,- Оголённым фантазий проводом. В этом проводе не двести двадцать, Он искрится от напряжения. За которым мне не угнаться, Не в реале, не в воображении. В этом токе бегущего времени, Жестов глупых и взглядов растерянных, Всё стучатся мне капли по темени. Слов не найденных, шансов похереных...
2023-01-22 15:43:54
1
0
Інші вірші поета
Як ти це робиш? Никогда ни о чём не жалей ПАЛОМНИК ВОСПРИЯТИЕ
Інші поети
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
NieMi
@NieMi
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2528
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5696