Береги её, Господи
Береги её, Господи, так, как бы я не смог. Пусть всегда рядом с нею кружИт херувимов стайка. Пусть котёнком мурчит у её идеальных ног Целый мир, в котором она хозяйка. Ниспошли ей всё то, о чём только может мечтать. С нею вечность сжималась до краткого счастья мига. Знаешь, это она научила меня летать, А теперь даже ползая, я ощущаю вертИго. Подари ей тепло, летом улицы зеленя, Нарисуй всем улыбки, когда она рядом, на лица. Она любит огромной душой, но, увы, не меня. Никогда бы мне с этим не удалось смириться. Охраняй неусыпным стражником при луне, И пионы вплетай по утрам в её волосы тоже. Подари наяву ей всё то, о чём грезит во сне. Не оставь её ни на секунду, Всесильный Боже.
2023-01-20 15:01:34
1
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2599
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395