Хандра
Просто Расік
Холодний вітер, гаряча кава. Несла мене в забуття омана. Сіріє небо, жовтіє листя. Коли ж душа моя заіскриться? Взуваю шпильку, а хочу кеди. Малюю срілку, а хочу стерти. Пишу пости, а хочу поеми. Сама створила собі проблеми... Похмурі обличчя, палаючі очі, Ті, що проплакали до опівочі, Темні пальта та світлі душі. Я відчуваю, вони не байдужі! Стрілки годинника колесують, По колу знову всі депресують. Водій маршутки мене питає: "А вам по місту?" Мені б до Раю...
2020-08-27 02:44:05
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Просто Расік
@Boanerge не можу не погодитись😅 Безмежно вдячна за коментар)))
Відповісти
2020-08-27 09:19:06
1
Інші вірші поета
А знаєш, що хочу сказати? Спогади про літо Зимова любов Осінь... вона для кожного різна.
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
Mark
@dmoaa_Mark
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13498
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5945