Човен

Владислава Тріус

Іноді, коли я згадую сонце, Воно досі плутається в твоєму волоссі, Чорному, як нафта, волоссі, Темному, як пекло, волоссі, Вугільному, як твоя душа, волоссі, …І плететься колоссям. Це видиво, попри всі часи, Ще створює мед у моїй душі, Втомленій, як мандрівник, душі, Втоптаній, як подорожній пил, душі, Безхатній, як вітер, душі …і лягає в кущі. Це видиво ,попри всі думки, Наповнює серце рікою з бузків, Ніжних, як твої руки, бузків, Глибоких, як твої очі, бузків, Крислатих, як твої шляхи, бузків, …і стіка до провулків вузьких. Ця бузкова ріка, що на весну здійснює замахи, Я не чую її, я не чую її запаху, Потрібного, як вода, запаху, Жаданого, як повітря, запаху, Необхідного, як спрага до життя, запаху …і позбуваюся запалу. Але мені буває таки сутужно… Після стількох років перебування у цій бузковій ріці без запаху мені досі здається, що я от-от побачу твій човен.

2024-04-09 19:13:39

Інші вірші поета

Вона йшла і губилась, падала і вставала... Ніч і вереда Українська ніч "Бувають німби, бувають роги..."

Інші поети

Uina Ku

@mayor_hija

Sofia St

@sofia_st

Shina

@Sheena

Схожі вірші

Всі

Дозе с любовью))

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46

2793

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1804