Віросповідання
В твоїх очах недільний ранок - Дзвонять церковнії дзвони. І всі чекали цей світанок, Як шкода що не я, вони. Знаходять вірні геть не вірних, Кидають перші же вони. А ти наївний, й хоч ти трісни, Не бачиш правди, гіркої біди. І в Бога вірять лише дурні́, Не можуть правди відшукать. А хто знайшов в собі тортури - Той Бога вік не буде цінувать. І хоч церковнії ці нрави, Зі шляху вірного зіб'ють. Але не вір, за ці же лави - Такого як тебе уб'ють. Коли ти сам у себе віриш, Досяг чогось, поклавши сил. Тоді тримай в собі же віру, Бо все вже інше пил. Не вір дешевим Божествам же, Бо правда лише при тобі. А після всих твоїх тортур цих, Закинуть в пекло назавжди.
2019-06-25 09:56:05
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Серафім
Гарний вірш…сміливо…Молодець!
Відповісти
2019-06-25 11:06:03
1
Pirania Artist
@Серафім хехе, стараюсь)
Відповісти
2019-06-25 11:39:30
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2634
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10286