Криза
І що не вірш, то марно, Що не малюнок, то дарма. І кожний день - лиш хмарно, Творчість їсть пітьма. Здається я стараюсь, І вірю, що є цьому сенс. Але як завжди сподіваюсь, І знову вірю в сумнівний процес. Та й взагалі навіщо? Для кого я пишу? Якщо й писатиму тут вічно, Для кого це лишу?
2020-04-04 18:34:47
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Олексій Коваль
Дуже гарний і зворушливий вірш!!💘 Аж плакати хочеться 😭 , ці почуття я розумію їх 😭
Відповісти
2024-08-19 08:26:47
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2003
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1484