Intelligence relationnelle

Perdix

On a beau le traiter d'idiot, Pour des résultats pas bien hauts, Il est sans doute le plus malin, Très loin d'être un bon à rien. Malgré toutes les billevesées, Qu'il s'amuse tant à raconter, Il est d'une grande maturité, Mais joue la carte "stupidité". Capable de de sociabiliser, Également avec les rejetés, Il ne fait aucune différence, Envers les êtres "sans importance". Sans se soucier il vit sa vie, Les remarques ne sont rien pour lui. Vu comme un gamin inconscient, C'est bien le plus intelligent. (NDA : je ne sais pas si ce poème et très clair, mais je souhaitais parler d'une des formes d'intelligence la plus importante à mes yeux, et qui n'est pas assez reconnue (principalement chez les enfants) c'est à dire L'intelligence Relationnelle.)

2021-09-18 09:42:05

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

lys

C'est superbe !

Відповісти

2021-09-19 11:55:42

1

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

79

19

3249

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12000