The Act of Love
Palak Verma
You can be happy in love, you can be sad in love, You can act as if what you're in, is 'love', Listen to your heart, because this is important, What you call as 'love', maybe, wasn't. You make promises in love, you get confused in love, Love was never easy, it was always complicated, Ask old people, or read love tales - "Love dies for love, love lives for love." The act of love was never important, What matters is the 'always' that stays forever, If you are in love, you would cross the oceans, If it was an act, you would play in the puddle.
2018-09-02 13:15:49
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Palak Verma
@Mysterious thanks... I always try to write the things I believe to be true... :)
Відповісти
2018-09-02 16:29:55
1
Misha
A true depth of words describing love :)
Відповісти
2018-09-06 03:23:23
1
Palak Verma
@Misha thanks again ❤
Відповісти
2018-09-06 16:20:55
Подобається
Інші вірші поета
From The Ceiling Fan Winter River Sorrow Market Love
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4229
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2155