Sorrow Market
Palak Verma
There were a thousands sorrows, All kinds of sorrows, we're in a market of it. Some traders, buyers, and sellers have cheap stock, 'Losing a loved one', 'confused of life', 'rejection of hope'...no surprise. Some are gifted for free, even without buying, What can we do? We are trying. A light burns bright, from a nearby merry market, The last light of hope, overspreads over morrow, Intangible sorrows all hung over ceilings... Killed by hope, a new trader in the market, When I saw me go away from the market of sorrow, I knew I will come back tomorrow, Not for selling or buying, but to live a life worth living, Because after all, there's no merry without sorrow.
2018-09-18 09:08:01
3
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Palak Verma
@Madison Tyler thank you Madison... 💕💓
Відповісти
2018-09-18 16:23:01
1
Palak Verma
@Ruqayyah Jkh thank you 😉💕
Відповісти
2018-09-18 16:23:40
1
Madison Tyler
You are alway welcome
Відповісти
2018-09-19 09:57:21
1
Інші вірші поета
Love... Again? Love Broken I Miss the Me I was
Інші поети
Ден Щусь
@apocalipt_b
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15810
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395