Remind Me of Me
Palak Verma
In times like these When I surrender myself to thee Upon my will, to the world Remind Me of Me The Creator of all Arts. In times, when I've lost all hopes When my life comes to a standstill When nothing moves within me And I forsake my world for the world of thee, To please somebody and I'm unable to overcome my fears Remind Me of Me. Remind Me, how stable and strong I've been All these years. Tell me, about myself when I've lost me Grant me patience to wait and see, To learn and forgive, and to be satisfied With what I have and choose to love what has become of me…
2019-03-16 15:33:52
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Madison Tyler
Beautiful one
Відповісти
2019-03-16 16:45:16
1
Palak Verma
Thank you...💖 been a really long time...
Відповісти
2019-03-16 16:47:07
Подобається
Інші вірші поета
Dominion Always His Parts in Me Dreams
Інші поети
Sallma890
@Sallma890
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14776
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12000