Not Yours
Palak Verma
You want me but you do not know I'm not made of soil, I'm not gold There are truths untold by you You seem quite okay with how we grow You startle me when you do not show Oh, I've loved you enough for the both of us Now it's my time to love myself more You created kingdoms for me and then left me burning in its wall You know me but you do not know I'm not made of soil, I'm not your gold... I'm not yours to keep, not yours to treasure I'm a winged wild bird that cannot be stopped You try to hold me back but baby, I'm free... I'm not yours to keep, I'm not your gold...
2019-06-30 14:59:30
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Palak Verma
thank you... but for what? 😄
Відповісти
2019-06-30 15:01:54
Подобається
Palak Verma
yes that's right. It's my 100th poem in reality too...
Відповісти
2019-06-30 15:05:07
Подобається
Palak Verma
hahaha... Thank you!! 😍
Відповісти
2019-06-30 15:18:32
Подобається
Інші вірші поета
Colors It's 'You' Train Sunflower
Інші поети
Juli Pencil
@Juli_Pencil
Lucian J. Sources
@lucianj_sources
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2711
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4762