It was the end...
It was in broad daylight.. I was shivering with fear.. I was scared of her.. Her reaction, her anger, her bitterness.. I could not knock.. I could not go in.. I was not ready.. I think i would have never ever be ready.. But it was today or never.. It was the opportunity to be seized.. I was brave while being a coward too.. Ever since i feel empty.. Finally empty.. Closure maybe.. But no anger,no longing,no hoping.. Nothing... Just the end of something that never existed.. I am sad.. I am in grief.. I am mourning.. The death of Ru.h.. That's what she used to call me.. I know now where i get the bitterness from.. What has been consuming me.. This will pass with time too.. This new wound.. This final blow.. It was the end of something that never existed.. Which i fantasized a lot.. We never connected.. I was i & she was she.. Doing a kind deed & nothing else.. Today, i was in the office where it all started.. Today, i was in the office where it all ended.. I am sad if that can define what i am feeling.. It was for the best.. We have to bid goodbye sooner or later.. People are temporary,feelings are not... Sadly... This was the end.. The end of us.. Goodbye..
2018-09-24 18:06:03
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Madison Tyler
I'm touched
Відповісти
2018-09-24 23:15:22
1
Madison Tyler
😢
Відповісти
2018-09-24 23:15:33
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1874
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1671