Прощайте
Ніколета Пожога
Чути як дзвенят дзвінки, Для когось він звонить в черговий раз А для нас в нажаль в останній.... Ще трішки і після світанку ми розлучимося, Не тільки на літо, на канікули, А вже назавжди... Подивись Кульки літають верх, Це наші мрії, які можливо збудуться колись. І хочу вам подякувати за все Але скажу лише одне Дякую за те що були ви всі поряд. А школі скажу дякую за друзів, За перше кохання (а саме кохання), яке допомогло мені знайти талант, За знання, За приємні спогади, І не тільки.... Завтра в нас випускний, Момент єдиний, радісний, Нехай після нього збудуться у кожного свої мрії і мети. Нехай кожний з нас своє місце в цьому світі знайде. Будьте щасливі! Хоч випускний буде завтра хай буде тут
2021-06-24 14:05:42
4
0
Інші вірші поета
Может хватит Батьки Класному керівнику Тот не этот
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5857
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3053