В будущее
Бокал вина под утро – сладость, Я не слаба, но прождала мгновенье. Оно со мною было откровенно: Судьбою предназначен только мне, Но ты не знаешь, что я существую. Мы не касаемся друг друга век, Чтобы однажды, полюбить в слепую. Сколько дано нам выжидать момента? Не в праве знать никто с живых. Я не одна, ты рядом где-то, Но на пути нам предстоит встречать других. Ревность слабит, ведь ты считаешь ту, что рядом – счастьем... И выводов мы много сделаем поспешных, Пройдём через гору препятствий, И лишь в конце познаем вместе вечность!
2020-03-19 10:36:16
8
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1672
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
3892