***
Як завруниться поле весною В білі шати вберуться сади У той дім що стремить над рікою В час вечірній мене заведи Ми розкладемо ватру в каміні З срібних чаш спожиємо вино Я візьму тебе на коліна Заглядатиме місяць в вікно І від того червоного трунку В моїх жилах кипітиме кров Я подякую долі дарунку І до ватри підкину ще дров На бистрині ігратиме річка Забираючи час в чужину Закоротка спіткає нас нічка Дай нам Боже прожить ще одну
2023-04-27 14:44:12
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Терті пляцки
Молодець, Коля -староста. Чудова поезія
Відповісти
2023-04-27 15:44:23
1
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2760
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3234