بالأمس
بالأمس.. لاحني وجهك من جديد، ولجَّ خيالي بعد فترةٍ طويلةٍ من الأندثار داخل ثنايا عقلي، وبدأت اتذكرك كلك، كل الأيام التي كانت معك، ولوهلة، شعرت بأنك لستي حقيقًة، انتي لستي سوى وهم في خيالي، ولكي أقطع هذا الشعور، بحثت عن صورتك، ولكنك بدوتَّي مختلفًة، منحيات وجهك ليست ذاتها هي الآن، رغم انني لم ارى وجهك منذ تلك الأيام التي كنا فيها سويًا، الا أنني اجزم أن وجهك الآن لا يشبه هذا الوجه المنبثق من شاشة هاتفي ، أحاول أن أُراسلك، أحاول أن أُشعل فتيل علاقتنا التي ماتت مع الوقت كأنها سمكة رخيصة، لكنني أتذكر، لست أنا من أطفأت الذي كان بيننا ، وهذه كانت آخر مرة كنت فيها أنا الطرف المهجور.
2018-07-11 08:35:43
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
سَلام
حبيت وبِقوة .
Відповісти
2018-08-21 03:54:48
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13525
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13093