ذاتُ ليل

Mr Black

ذاتُ ليل سألتُ النجوم عنكِ لم أبكي فقط دمعت عيناي لكِ إين أنتِ ولا أريد سوى أن تكتُبي عني .. تشبثتُ مع النجوم وحدثتُها عن شعري وقصائدي ونثري عن قصصي بكِ وإليكِ كتبتُكِ نجمة فوق سمائي لا تغيب عن ليلي وإذا فقدتُكِ لجأتُ لكِ أنتِ ..نجمةٌ أنتِ ترتدي أجمل ما عندي من حروفي وألحاني وأغنياتي كُلما كتبتُكِ حرفاً زاد بعيني جمالُكِ .. صديقتي أنتِ لا .. لا بل أكثرُ من ذلكَ يا حبيبتي تعالي بجانبي وأقرأي كفي أم اقرأي عيني التي بِها أنتِ كم وقفتُ على محرابُكِ وبيدي رسائِلُ شوقي .. نجمةٌ أنتِ أُقبلُ كفُكِ وأنظرُ إلى عينيكِ وتُزهِرُ خدُكِ أنتِ جميلتي وتبقيّنَ جميلتي إلى الأبدي.. من على شُرفتي والنجومُ حولي تكتبُ لكِ أنتِ قطعةٌ من القمرِ أنتِ كتابي وانتِ نبضُ القلبِ في الجسدِ ..

2018-05-23 15:59:45

11

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12968

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4294