ذاتُ ليل

Mr Black

ذاتُ ليل سألتُ النجوم عنكِ لم أبكي فقط دمعت عيناي لكِ إين أنتِ ولا أريد سوى أن تكتُبي عني .. تشبثتُ مع النجوم وحدثتُها عن شعري وقصائدي ونثري عن قصصي بكِ وإليكِ كتبتُكِ نجمة فوق سمائي لا تغيب عن ليلي وإذا فقدتُكِ لجأتُ لكِ أنتِ ..نجمةٌ أنتِ ترتدي أجمل ما عندي من حروفي وألحاني وأغنياتي كُلما كتبتُكِ حرفاً زاد بعيني جمالُكِ .. صديقتي أنتِ لا .. لا بل أكثرُ من ذلكَ يا حبيبتي تعالي بجانبي وأقرأي كفي أم اقرأي عيني التي بِها أنتِ كم وقفتُ على محرابُكِ وبيدي رسائِلُ شوقي .. نجمةٌ أنتِ أُقبلُ كفُكِ وأنظرُ إلى عينيكِ وتُزهِرُ خدُكِ أنتِ جميلتي وتبقيّنَ جميلتي إلى الأبدي.. من على شُرفتي والنجومُ حولي تكتبُ لكِ أنتِ قطعةٌ من القمرِ أنتِ كتابي وانتِ نبضُ القلبِ في الجسدِ ..

23.05.2018

11

0

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2560

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11500