Втоплене кохання

МОРГАН РЕЙ

Морган Рей і Amisha Я задихаюсь в океані, В світі несправжніх почуттів. За стіною сірого туману, Ти стоїш мовчки, мовчиш. Ми мов риби кохаєм, Затаївши, що наболіло. Занадто німі, Нам недостатньо сили. Приховуючи справжні рани, Обманюєм самі себе. Забуваючи про справжнє, Про те, що в душі живе. Закриваємось самі від себе, Ти сумував, та кричав в душі. Відбиток печалі залишився на серці, Там де ти був тоді. Задихаючись в океані, Ми мовчали про свої почуття. Понівечені серця, І порожня душа. Ми залишились в самоті, Де були тільки я і ти. Кохаєш, я знаю, Обманюєш, очами кажеш люблю...

2019-02-14 14:00:12

25

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

❤️Це занадто прекрасно й чудово. Я просто в захваті😍

Відповісти

2022-10-27 17:23:58

1

МОРГАН РЕЙ

@Сандра Мей , безмежно вдячний за коментар! ❤️❤️❤️

Відповісти

2022-10-27 19:23:20

1

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

21

1513

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

838