СЛОВА - ЦЕ ПОЦІЛУНКИ

МОРГАН РЕЙ

На роздоріжжі протирічь, На морі я, Чи я в пустелі? Залишмо цей нахабний спітч, Всі мрії це розбиті скелі. Я дика річка, Я нестримна думка, Я вітер туги й давніх днів, Коли слова - це поцілунки, А ти як білосніжна заметіль. Бо я не я, і ти не ти, Коли усі слова припали пилом. Життя - це вічна карусель, Любов - це нездійсненна мрія.

2023-07-24 19:44:37

23

9

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (9)

МОРГАН РЕЙ

, щиро дякую) не вмію писати щось радісне)

Відповісти

2023-07-24 19:56:52

Подобається

Міріам Міест

Як чудово! Так чисто звучить і так, наче повітря, що пронизує своєю чистістю до самого мозку. Я не відчула катарсис, однак відчула легке торкання пальців до серця. Дякую автору.

Відповісти

2023-07-24 20:02:07

1

МОРГАН РЕЙ

@Міріам Міест , щиро дякую. 😻😻😻

Відповісти

2023-07-24 20:02:48

1

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4089

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4824