СЛОВА - ЦЕ ПОЦІЛУНКИ

МОРГАН РЕЙ

На роздоріжжі протирічь, На морі я, Чи я в пустелі? Залишмо цей нахабний спітч, Всі мрії це розбиті скелі. Я дика річка, Я нестримна думка, Я вітер туги й давніх днів, Коли слова - це поцілунки, А ти як білосніжна заметіль. Бо я не я, і ти не ти, Коли усі слова припали пилом. Життя - це вічна карусель, Любов - це нездійсненна мрія.

2023-07-24 19:44:37

25

11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

Яна Янко

@МОРГАН РЕЙ пха, я теж😉

Відповісти

2023-07-24 19:57:14

2

Міріам Міест

Як чудово! Так чисто звучить і так, наче повітря, що пронизує своєю чистістю до самого мозку. Я не відчула катарсис, однак відчула легке торкання пальців до серця. Дякую автору.

Відповісти

2023-07-24 20:02:07

2

МОРГАН РЕЙ

@Міріам Міест , щиро дякую. 😻😻😻

Відповісти

2023-07-24 20:02:48

1

Схожі вірші

Всі

Шукати святе в почуттях

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.

54

2

4378

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

45

9

2381