Стилет
Miriam Krips
Ти душу мою гострим лезом ріжеш І твій стилет не можу я спинить. Нормальне все для тебе наче м'ясо свіже. Один твій подих тіло студенить. Диявол во плоті, ти, не людина, По твоїх венах бігає смола. Не серце в тебе в грудях, а крижина. В очах давно стоїть густа імла. Ти моя друга "Я". Ти моє лихо. Хочу тебе позбутись навіки. Щоб в голові нарешті стало тихо, Так, як на березі забутої ріки. Ти свій стилет сховай подалі. Я не боюся гостроти його уже. Всі спроби знищити Мене будуть невдалі. Бо душу мою любов близьких береже.
2019-07-01 13:18:33
2
0
Інші вірші поета
Втома Друг Я закохана в зиму... Легкість душі
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2656
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1994