قُـبلة الغَرق.
يُـونْغِيتي
أنتِ تجلسي علي رمال الشاطئ و تلعبِ بأصابع قدمكِ في المياه نظرتي الي تاي و هو يلعب في الماء و يضحك ضحكتهُ المربعية لتتأمليها. لقد أردتي مشاركتهُ المرح ولكن أنتِ لديكِ فوبيا من البحر و لا تستطيعي السباحة . خَرج هو من البحر ليخلع القميصهُ ناطقاً " أنهُ يمنع حريتي في السباحه " أغلقتي أنتي عينكِ بسرعة بسبب الخجل لتسمعي صوت قهقتهُ العالية.. شعرتِ بأيدي تحتضن قدمكِ و تلتف حولك لتجدي تاي يحملكي و يركض بكِ الي البحر و هو يضحك .. علي مظهركي و انتي تصرخي و تتوسليه ليرجعكي الي الشاطئ. أنزلكي هو من بين اكتافهُ يضعكي في الماء شعرتي بأنكي تغرقي .. لينزل هو رأسهُ في الماء و ينظر لكِ بأبتسامة. أقترب من وجهكِ ليدمج شفاهكِ مع خاصتهُ في قبلةِ أسفل الماء متابدل معكِ الأكسُجين . ----- ماذا ستكون ردة فعلكِ
2018-09-02 19:09:30
15
17
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (17)
يُـونْغِيتي
@Kem Joker و تاي انقذك 😉😉😉😉
Відповісти
2018-09-02 20:17:16
1
Kem Joker
@يُـونْغِيتي يا هيك وضعي فل 😘😂
Відповісти
2018-09-02 20:18:46
Подобається
قوتشي'
البوسه دخل فيها مايه، حخادوا للشط و نبوس عاتي. 🌚
Відповісти
2018-09-03 09:57:42
Подобається
Інші вірші поета
تَنظيف
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1604
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9500