Вера и вечность

Михаэль Казакевич

Жизнь – испытание, вдох – будет выдох. Жизнь – моя песня и жизнь – моя вера. Мера за меру и поиски выгод. Белый и черный и черный и белый. Ключик от ада – он близок он рядом. Ключик от рая – он ржавой отмычкой. Круг пробегаю, так где же награда? Красть, что дышать, стало вечной привычкой. Выброшен ключ мой в морские пучины, Чувства на рее и флаг на флагштоке. В штили и в штормы всё поиск причины. Бог не далек, просто годы жестоки. Станут привычными, словно дыханье, Долгие странные звуки и ноты, Словно потрогать в пути расстояние. Стёрты ботинки и зубы, и воды Льются и льются, и падают тени С неба под ноги сплошным водопадом. Мы выпадаем из жизни, из тела. Вера наградой нам, вечность наградой. Нет и не видно пусть в жизни той выгод. Вдох – будет выдох, вход, поиск и выход.

2022-11-28 07:21:15

Інші вірші поета

Юный ветер Я россыпи мыслей Соль земли Маски сброшены

Інші поети

Ада

@Ada_SenGermen

Eleanor Rigby

@ouvrir_son_coeur

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1170

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4153