Мандрагоры уже пустили благовоние
Живьём, рассудку вопреки, Под плеск воды, под стон тоски. Живьём, не различая нот, Под шум камней и топот ног. Под крики громкие: "Даёшь!" Тьму разрезает острый нож. А мы идём во тьме сквозь тьму, Куда, зачем и почему? Но для кого зацвёл весной Цветок, как небо голубой, В садах под небом голубым? Свет испускает "дудаим". Кому пишу сей странный стих? Для тех, для будущих, для них, Что сменят нас в пути средь скал. Не видно цели, но привал На перевале всех надежд Средь рук вторых, вторых одежд. Вторичен я, как все не свеж. Который раз один рубеж Беру во сне и наяву И знаю, что не доживу. Но где-то там, за той скалой, Сквозь водопадов грозный вой, Я видел, есть путей конец. Там заколдованный певец, Перебирая нервы струн, Зовёт к последнему костру. Сквозь темноту то тут, то там, Как светлячки к твоим ногам: Тепло и запах "дудаим" – И рухнет в прах последний "Рим". Пока ж, рассудку вопреки, Под крик толпы, под стон тоски, Живу, не различая нот, – Лишь боя шум да топот ног.
2023-04-23 12:16:38
0
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9219
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13363