Когда ты умрёшь
Вот когда ты умрёшь, И кладбищенский червь улыбнётся, Над тобой пройдёт дождь – Сердцем чувствуешь смену веков, И тот пройденный путь – Он стрелой пред тобой пронесётся, И ни скинуть, ни сдуть Тяжесть тысяч противных грехов. В этот миг ты поймёшь, Боль уходит – не пить, и не кушать, Под живущих галдёж Разлагается тело твоё. Твой отец тебя ждёт, А ты снова готов его слушать, И над миром идёт Дождь, над жизнью кружит вороньё. А ты мёртвый живёшь Между прошлым и будущим миром. И в свой прошлый орёшь Перекошенным жаждущим ртом: "Я люблю, я вернусь", Но копает могильщик уныло. Это жалость и грусть, И душа просит тела как дом. Ты привык рисковать, Смерти ангел – ступай в его руки. Ты привык чуда ждать – Пусть молитвой последний твой крик. А потом будет лик, Что отменит душевные муки, Свет и мудрости миг, Всё забыть – ни забот, ни интриг.
2022-11-24 11:24:29
0
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3601