Стань моїм вбивцею
(18+)
Твої очі сповнені ненависті, твій голос знову підвищується, але хрипить, кажеш що ненавидиш мене, і я теж. В своїх мріях ти з радістю прикінчиш мене, переріжеш горло й вип'єш ще теплу кров, але мрії це лише картинки в голові. Зроби це! Схопили мене, притисни до стіни й тихим шепотом скажи як ненавидиш, але зігрій своїм подихом мою шию, дай можливість уявити щось більше. Дай можливість повторити цей епізод знову й знову. Наша гра буде бескінченними хованками, де я обов'язково програю, й останнім звуком яким вийде з моїх уст це стогін. Стань моїм вбивцею! Я бачу в твоїх очах невпевненість. Втіли в реальність наші мрії! Вструми в моє сердце гострий кинджал, Знову й знову лише бачу як ти зупиняєшся. Стань моїм вбивцею СТАНЬ, СТАНЬ, СТАНЬ! Ця біла кімната існує лише для нас двох. Ми залишимось тут назавжди, наша кров зіллється в одну, і не існуватиме нічого більше окрім нас. Стань моїм вбивцею! СТАНЬ! СТАНЬ! СТАНЬ! Наша ненависть це єдина ніжність яку ми можемо один одному дати. Синці як мітка показує що в речі є власник. Ми будемо разом навіки, ніхто не захоче обірвати коло ненависті, боючись що це все закінчиться. Стань моїм вбивцею СТАНЬ, СТАНЬ, СТАНЬ.
2023-02-27 09:29:45
3
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5681
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1748