Ти
Тиха ніч і місяць світить у дорозі, та й досі я чекаю тебе на порозі, коли почую шурхіт за дверима, уявлю хоч на мити, що ти знімаєш берці і зайдеш зі словами "Кохана я вже вдома" ще скільки лити сльози, а скільки їх пролито, та дякувати Богу що того не бачать наші діти, все звдвю питання Богу, нащо? нащо ми любили? бо внас життя зламали, а нас вдвох убили, хіба для того доля нас з'єднала, що б клятву Богові бути вірною до кінця життя, одна тобі давала. Ти був щитом, ти захищав мене, ти був стіною, тепер я щит, бо за твоє життя, віддам своє, і піду в пекло за тобою. І кожен ранок сльози, прокидаюсь, а тебе немає, душа моя з тобою поруч десь літає, а час летить, минають дні, минають ночі, весна пройшла, за неб літо, та хоч убий кожну секунду в моїх очах стоять твої прекрасні очі. Хоч сотні днів, ночей летить, як можу я забути, як ти кохав, як я тебе кохаю, цього життя не дасть ніколи нам забути. І серце, твоє серце відчуває бо знає що іншого шляху в нас двох немає.
2023-08-20 07:47:52
0
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5898
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16965