Ти

Melana Dali

Тиха ніч і місяць світить у дорозі, та й досі я чекаю тебе на порозі, коли почую шурхіт за дверима, уявлю хоч на мити, що ти знімаєш берці і зайдеш зі словами "Кохана я вже вдома" ще скільки лити сльози, а скільки їх пролито, та дякувати Богу що того не бачать наші діти, все звдвю питання Богу, нащо? нащо ми любили? бо внас життя зламали, а нас вдвох убили, хіба для того доля нас з'єднала, що б клятву Богові бути вірною до кінця життя, одна тобі давала. Ти був щитом, ти захищав мене, ти був стіною, тепер я щит, бо за твоє життя, віддам своє, і піду в пекло за тобою. І кожен ранок сльози, прокидаюсь, а тебе немає, душа моя з тобою поруч десь літає, а час летить, минають дні, минають ночі, весна пройшла, за неб літо, та хоч убий кожну секунду в моїх очах стоять твої прекрасні очі. Хоч сотні днів, ночей летить, як можу я забути, як ти кохав, як я тебе кохаю, цього життя не дасть ніколи нам забути. І серце, твоє серце відчуває бо знає що іншого шляху в нас двох немає.

2023-08-20 07:47:52

Інші категорії

Гумористичні Вірші в прозі Соціальні Сумні вірші Пейзажні Подійні

Інші поети

Veronika Gold

@Goldenbum

Мария Шпир

@mariya_shpir

Merian Varner

@merian_varner

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11515

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1959