Про наболіле

MAryy

А часто в двері ніхто не стукає Не говорить про кохання ночами І давним давно.. ніхто нікого не слухає А словами кИдають - неначе мечами Й інколи говорячи, не думають Лиш би вдарити, й ціляться в серце І потім душу помазали перцем А часто хочеться відкритись Оголити, так мовити, душу Але боїшся в комусь зневіритись так все ховаєш, а потім мовчиш І вже не шукаєш Бо знаєш, що марно, та й сил вже не має Але все собою, якось знаходиться, Ти знов розцвітаєш В рідній Душі До небес відлітаєш... І щастя від всього (1) Такого не знаєш (1) Ба навіть хто не стукатиме Й Душа твоя спатиме Розбудити її, не буде клопОту Ти тільки вір... І вночі я вестиму Крізь холод, крізь сонце Триматиму міцно За руку твою І там пригорну, поцілую- Вже стане краще Дивися, мій Милий Нам ще трохи лишилось пройти. (1) - велике, безмежне щастя

2018-08-05 20:04:13

2

0

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2281

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

2627