Моя
І ось Ми побачились знову І байдУже, що то було Чи дзвінок чи була розмова Тепер я не можу отак один бути Тепер вже не зможу Тебе я забути І з кожним словом наче випиває отрути Пишу тобі про кохання А сам же хочу від тебе Хоч слово про нього почути А ти - так не можна І борешся з головою Але ж знаю Що зараз зі мною Ти почуваєш душу живою І не потрібно тут шукати відмовок Наша історію це не уривок А ціла поема І вже без дилеми Ти просто лишися Зі мною тут поруч І серцю скорися До мене, мила... До мене схилися Max Richter- Meeting again
2018-12-05 19:47:00
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2530
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12362