Біль
У сутінках світанку Я прийду до тебе, теплоту серця Розвію біль в душі. Погляд сріблясто-синій Болем наповнен. У ньому іскриться іній І душа реве. У сутінках заходу Ти з самим собою відблиски світанку борешся з долею. Зірками мерехтять У ніч очі твої. Вогняними сполохами волосся сяє. Стрічками злітають у відблисках зорі. Співає душа нечутно, Ти її заганяєш в лещата. Але туга твоя безмежна, Твоє серце про щось сумує. І воно розривається болем, Тихій піснею шепоче душа: "Твою двері ніколи не відкриють І навіки вона замкнена." Ти з посмішкою дивишся на все І глузливо відповідаєш на прохання. Тільки стискається серце твоє, Коли вона на іншого дивиться. Ти не ангел, ти - демон, Але всьому всупереч Вона твою душу зачепила І порізала серце на шматки.
2018-08-12 10:35:33
7
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2890
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4023