Διονύσος (Діоніс)
О, гості мої, дорогі, Який я щасливий, що ви завітали до мене! Давайте но вам покажу, Свої володіння маленькі. Дивіться, он там то кінець Виноградного поля мого. Усього пів кілометра. А за пагорбом тім виноробня стоїть. Коштуйте, коштуйте ці грони мої. Це найсмачніші, що є на планеті. Тут понад двісті різних сортів. Це, наприклад Французький Шардоне, Там Сен Лоран і Марсан. Тут чудова земля, саме для цього, Щоб вирощувати цей виноград, Щоб робити Чудове вино! Пройдімо до робочого місця мого, Он туди, так, за пагорб. Не бійтеся, дітки, ви їжте його. Чого грони такі он великі? Та, найкращі грони - мої! А ось це моя виноробня, Красуня скажу я сей вам. Тут я роблю вино вищого сорту. - найкраще у світі, ми зрозуміли вже, так! О, зараз такі технології, Люді ці винайшли, ех Температура бродіння до сотої градуса. Кислота ягід не більше й не менш. То в мене вино все просте, Не заморочуюсь сильно я так. Вино моє ліпше, І тільки тому, що Душу свою в нього я вклав!
2023-07-31 16:46:50
5
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Хонна
@Lexa T Kuro дякую) тільки то сорти винограду були;)
Відповісти
2023-08-01 06:58:01
1
Lexa T Kuro
@Хонна )))) Нууууу трохи не туди "зарулира") Дякую, що сказали 🙏
Відповісти
2023-08-01 07:10:09
1
Хонна
@Lexa T Kuro ахпха, буває)
Відповісти
2023-08-01 07:28:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4024
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9689