Διονύσος (Діоніс)
О, гості мої, дорогі, Який я щасливий, що ви завітали до мене! Давайте но вам покажу, Свої володіння маленькі. Дивіться, он там то кінець Виноградного поля мого. Усього пів кілометра. А за пагорбом тім виноробня стоїть. Коштуйте, коштуйте ці грони мої. Це найсмачніші, що є на планеті. Тут понад двісті різних сортів. Це, наприклад Французький Шардоне, Там Сен Лоран і Марсан. Тут чудова земля, саме для цього, Щоб вирощувати цей виноград, Щоб робити Чудове вино! Пройдімо до робочого місця мого, Он туди, так, за пагорб. Не бійтеся, дітки, ви їжте його. Чого грони такі он великі? Та, найкращі грони - мої! А ось це моя виноробня, Красуня скажу я сей вам. Тут я роблю вино вищого сорту. - найкраще у світі, ми зрозуміли вже, так! О, зараз такі технології, Люді ці винайшли, ех Температура бродіння до сотої градуса. Кислота ягід не більше й не менш. То в мене вино все просте, Не заморочуюсь сильно я так. Вино моє ліпше, І тільки тому, що Душу свою в нього я вклав!
2023-07-31 16:46:50
5
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Хонна
@Lexa T Kuro дякую) тільки то сорти винограду були;)
Відповісти
2023-08-01 06:58:01
1
Lexa T Kuro
@Хонна )))) Нууууу трохи не туди "зарулира") Дякую, що сказали 🙏
Відповісти
2023-08-01 07:10:09
1
Хонна
@Lexa T Kuro ахпха, буває)
Відповісти
2023-08-01 07:28:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3100
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4234