де ти живеш, га?
риби живуть у морі, річці, брудній воді, на океану хвилях, серед акул упертих. звірі живуть у хащах, зграєю чи в орді. люди живуть усюди, та найчастіше - в пеклі. сонце живе на небі, місяць жбурляє квіт сяйва чужих галактик, що майорить щоночі. паростки скрізь існують, де вистачає віт. люди існують в світі: кожен, в якому хоче. леви живуть в саванні, серед рудих пісків. змії - в вузьких притулках схованого каміння. хижі живуть війною. смерть починає спів, люди ідуть за нею. в межах уявних ліній. серце живе у грудях, в них і повітря дме. правда живе у мізках. в кожного власна, справді. дім збудувати легко, тільки б знайти цемент. жити у ньому - інше, бо зазвичай не раді щирим, що співіснують з щастям, розбитим вщент, гордим, патріотичним, що відцурались зради. зляканим, хто рятує тіло своє. а ще тим, хто в бажанні бути щойно знайшов відраду. боги живуть між нами, їм не потрібен німб. простір лише плекають вірним нащадкам кровним. в кожному є від бога шанс помогти своїм. ну а все інше - пекло. точно і безумовно.
29.09.2022
8
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12449
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1726