Красиві очі
Liv
Красиві очі — часто плачуть, Сліз їхніх, мабуть, не злічить. Коли вуста вже не говорять, Лиш очі тії чинять крик. Красиві очі — це страждання, Маска розбитої душі. Немає їм вже лікування, Тих ран на серці від ножів. Красиві очі — повні болю, Вони виблискують скляні. Коли прийняли свою долю, Й тепер вони — "красиві". Красиві очі — це не гарно, Це знак, що вмерла всяка віра. Для них немає вже святого, Вони колись кохали звіра.
2023-06-06 09:21:04
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Неймовірно гарно😍
Відповісти
2023-06-06 10:49:04
1
Liv
@Н Ф дякую
Відповісти
2023-06-06 10:49:27
1
Інші вірші поета
Він викрав її із пекла. Авторка. Ти маришся мені в перехожих... Дивне почуття - кохання
Інші поети
Nana
@mingi
Marry Dead
@marry_dead
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3847
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12761