Без те
Пиши... Ти ж знаєш, що я чекаю. (Бо справді тебе кохаю...) В пустоті, у байдужості твОїй, Серце колотить від болю... Зап'ястя... А на них рани. Кохання моє - кайдани, Не ріжу. То ти зв'язав руки, Казав, "почуття"... Сука. Немає... Не правда. Холод. Для кохання твій мозок молод. Сам прийшов. Сам пішов. Ще вернешся, Як від зрад і проблем зігнешся... Та кохати потрібно вчасно, А ще краще і зовсім не гаснуть... Знов прийдеш, а мене немає. Бо хтось інший мене обіймає... Ти не бійся, тебе пам'ятаю, Як кохав, справді важко забути... Та у світі є правда одна: "Що людей виліковують люди".
2020-10-22 13:37:55
6
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2950
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2580