Бридко
(18+)
Серце тягарем тягне до низу До бридкого, липучого слизу Кричати не можу, та вже й не хочу На що погляну — зурочу, Чого торкнусь — зіпсую Я не смерть, і не огидне зло Мене турбує так багато чого — Жахливай війна, бридкий культ нації Власна душа, прояв власної прокрастинації. Але ж я все розумію не так Кожен говорить мені, що я простак, Що не розумію речей, які всім відомі Що бабка — комаха, що люди людям — знайомі Моя думка жахливо мізерно мала, Нікчемно й не чемно не права Безумно безбожна, і боже дурна. Серед інших великих дум З мого боку вчиняється глум. Я завжди знаю що краще, що ні Але чому ж роблю як гірше собі? Прислухаючись до стрикотання комах, Я прислухаюсь до дивних порад, Які сенсують таке: «не роби того, А роби отак і не запитуй «чому і чого?» Ми знаємо те що ти відчуваєш, Ми бачили те, в чому ти зло вбачаєш. Повір, це не зло, це так здається — Добра воля карається, Зла робить сильнішим А випробування ситішим. В світі все не так однозначно Ти маєш робити все — багатозадачно» Та біда лише в тому, що порадники, Не знаючи того, перейшли в зрадники. Тим, що поради насправді не діють, А вдаване добро і зло в попелищі тліють, Що насправді ніхто не бачить того що бачиш ти. Й ніхто не проходить те, що тобі довелося пройти, Що насправді все ясно, ніхто ніким не здається, Що все є тим чим на справді являється, Але треба уважно, не відволікаючись, дивитись. Зрада за зрадою — зневірилось серце Та в решті-решт пробило реберце. Очі не блищать, руки безнадійно висять, Губи не просять, ноги не носять. Лиш думки рясним дощем в голові моросять ...
21.03.2023
2
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11437
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14293