З Богом у серці
Kristanda
Я знаю: десь Ти є, і все Ти чуєш І знаю, що колись таки прийдеш Всю біль мою і муки всі ти знаєш І їх усіх від мене забереш Пробач, прошу! Я часом сумніваюсь: "Чи вірити й надіятись дарма?" Та все ж, коли до тебе помолюся Побачу як горить ясна зоря Відчую в серці спокій та любов І все довкола вмить стане миліше І молячись до Тебе знов і знов Все думаю: "Чи заслужила на твою любов?" "Чи зможу у житті я стать добріше?" ***
2018-03-28 13:09:41
1
0
Інші категорії
Історичні Подійні Філософські Ода Поеми Соціальні
Інші поети
secret
@secretnoclue
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4344
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5351