Шкодую щоразу
Опустила додолу задумливо очі Впало пасмо шовкове на високе чоло Не чути від тебе жодного слова, Ти сумно зітхаєш І сльози течуть по твоїх щоках Прагнеш почути звістку щасливу, Нехай неправдиву Я не міг на твої почуття відповісти Та якби я тоді відповів, хоч боявся і не хотів Чи могли б ми й досі бути з тобою? Вітер, хлюпіт прибою і дихання моря Я хочу почути знову і знову Поривчасте дихання, тиху розмову твою Та біль відчуваю раптової втрати, Хай де ти є Шкодую щоразу, лиш варто Згадати дихання твоє...
2023-10-12 16:51:39
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Чуттєвий вірш! Ніжність, смуток та трохи ще надії... Естетично гарно, читати легко! Нових натхнень!
Відповісти
2023-10-17 04:10:48
1
Вадим Опівніч
@Lexa T Kuro Дуже дякую вам!
Відповісти
2023-10-17 11:45:19
1
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
2
2023
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2162