Шкодую щоразу
Опустила додолу задумливо очі Впало пасмо шовкове на високе чоло Не чути від тебе жодного слова, Ти сумно зітхаєш І сльози течуть по твоїх щоках Прагнеш почути звістку щасливу, Нехай неправдиву Я не міг на твої почуття відповісти Та якби я тоді відповів, хоч боявся і не хотів Чи могли б ми й досі бути з тобою? Вітер, хлюпіт прибою і дихання моря Я хочу почути знову і знову Поривчасте дихання, тиху розмову твою Та біль відчуваю раптової втрати, Хай де ти є Шкодую щоразу, лиш варто Згадати дихання твоє...
2023-10-12 16:51:39
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Чуттєвий вірш! Ніжність, смуток та трохи ще надії... Естетично гарно, читати легко! Нових натхнень!
Відповісти
2023-10-17 04:10:48
1
Вадим Опівніч
@Lexa T Kuro Дуже дякую вам!
Відповісти
2023-10-17 11:45:19
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2385
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5727