Flawed
Kendrick
Sometimes I clap off beat Especially when I stomp my feet Sometimes I trip and stumble and when I’m nervous I might mumble  or cuss or say something i shouldnt say That could be so rude it might ruin your day And sometimes I can go off on a tangent  without giving it much thought.  The one thing me and my my mom have in common———-errrrrr sometimes I lose my train of thought.  Sometimes I see myself as a no one, a bad lover A bad son, and friend, and brother. ...I’m flawed.  And with all of my issues, quirks and undiagnosed anxieties. In can stand before you and say I love the flawed me. Because when I look in the mirror from my head to my toes.  I love everything about me especially my big funny looking nose.  I am my biggest critic So I don’t really need your shade. I am accepted by the One who is Ancient of days. l’m flawed to the core but my heart is light. Because when His strength is made perfect I know I’m gonna be alright. So go ahead an judge me but I wont be ashamed. I'm happy with who I am and I dont plan to change. Flawed people run the world and hopefully you can see. And when that time comes hopefully you can accept being flawed.
2019-01-05 11:42:57
2
0
Інші вірші поета
The Checklist If We Just Teach Class Pet Stand Firm
Інші поети
Nik-chan
@nikchan
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2148
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1465