Смерть - це не кінець
Як помру, Не плачте люди! Як помру, Ви не ховайте! Не хочу трупом У землі лежати. У морі, чі у вільному степу, Я хочу спочивати. А буду чи я спати, Як помру? Можливо буду я, Десь по світу Вітром гуляти. Можливо квіткою У полі розквітати. А може знову людиною стану, Але життя це не згадаю.
2019-11-20 17:52:49
3
0
Інші поети
Solo Frau
@frausolo
sinemma
@sinemma
Venti//
@ArchontOfFreedom
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2732
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5341