Мрія
Oksana Vydajko
І кожен день я мрію лиш про тебе, І все життя ти мріями прожив. Чому ж так швидко ти хотів на небо? На кого тут, мене ти залишив… І кожен день немов в полоні я, І всі чужі, немає більше рідних. І часто думаю про майбуття , Та ти там будеш лише в мріях. Так міцно ти зжимав долоню, Так страшно було тобі йти. Так боляче мені сьогодні, Без дотиків твоє ніжної руки. Мій Ангел, я відпустила тебе, І більше не тримаю на порозі. Я знаю, ти не відрікся мене, Та я хочу пожити на волі. Мене пробач, роки минули, Та в серці досі ще щемить. Той страх, той дотик, і той погляд, Який залишив ти в останню мить.
2018-02-20 06:32:46
4
0
Інші вірші поета
Мама Не прийму Будеш мій Не люблю
Інші поети
Аня
@Ann_000
Lovely Heart
@LovelyHeartForever21
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4534
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2301