Останній день
Осінь добігає свого кінця. Останній день. Я боюсь, що не встигну ще надихатись тобою, Викопною смолою, Її майже не залишилось. Ти змінюєш колір з янтарно-жовтого - омани - на блакитно-білий - колір очей, Який я бачила навіть крізь пелену завжди зімкнутих вій під дощем. Ти вже не боїшся, відкрившись відверто, щиро, Для мене надто тонко й надто натхненно. Ніби по лезу, ніби по краю Ступаєш, танцюючи палко, вправно. Чи невже ці зміни на щось більш краще? На щось нове й ще зовсім для всіх неосяжне? Незбагненне? Танцюй же далі, а я дивитимусь на тебе У світлі, ба навіть у темряві. Твого світла тепер вистачить на те, щоб замінити всі несправні ліхтарі. Танцюй далі, сяйво, щоб зігріти ногами землю в грудні-лютому... і мене. Будь ласка, зігрій мене. Твоєї сили вистачить на Всесвіт, тільки вір у це. Мені здається, ти зараз єдиний ліхтар, Що світитиме, навіть коли Всесвіт помре, Коли після криків він нарешті замовкне. Чи замовкнеш ти, невідома доле? Ніколи! Чуєш, ніколи не затуляй руками пельку - Волай, коли рани, страждай, коли спека. Не дозволяй світові давити на тебе згори - Будь світом, аби тиснути на нього, бо це не він тебе врешті створив. Танцюй далі, сяйво, нехай під ступнями волають разом іскри. Ти давно цього прагнула, знаю, тому йди далі, далі, поки дорога не мерзне, Бо настане зима Вже завтра. Але я знаю, ти встигнеш Відтанцювати так, аби ще на літо твого "люблю" залишилось. Осінь добігає свого кінця, А я ще не визначилась, Чи готова відпустити цей останній день, Аби дивитися Всю зиму на спільний танець живих І, на жаль, уже мертвих людей. 30.11.2022
01.12.2022
4
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1350
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3928