Думки, що вбивають
Панк
Дивлюся я в небо І щось сумно стало... -Чому ти сумуєш? У себе ж питаю. Тому, що на небі Зібрались думки, Думки діточок, В яких вмерли батьки... Думки тих людей, Які тяжко хворі... Думки тих людей, Які зараз в неволі... Думки матерів, В яких вмерли сини... -Чому ж вони гинуть? -Це все від війни... Дивлюся я в небо І щось сумно стало, Та сонця проміння Мій сум перервало: -Переживаєш за все, Та дарма. -Не згідна, Хвилює мене ця біда. -Нічого не скажу... Вирішуй сама, Чого ж вона гідна, ївЦя твоя війна. -Вона не моя!!!! А моєї країни, Що жорстко панує В моїй Батьківщині. У відповідь - тиша... В голові лиш слова: Війна не моя... Війна не моя... Я більше скажу: Вона й не твоя....
2018-04-02 19:17:36
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Тьяна Ноу
Актуальный стих, в стиле неоромантиков)
Відповісти
2018-04-02 19:55:04
1
Інші вірші поета
Все втрачено Те, заради чого я живу Лист, який ніхто вже не почує Безсоння
Інші поети
Юля
@illogical
Keyci
@Keyci0987
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5565
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16562