В казематі розуму
мій розум виріс ґратами та став буцегарнею для мене, поневолив душу;
Особистий запис 09. 08. 2026
Я скучив за всім, що робило мене живим, Прогулянка та роздуми;
Я знову відчув цей запах. Так пахло літо 2025 і в цей момент я згадав все. Згадав і скучив, наче з того літа сотню років минуло, а літаки в небі ніби розважали мене. Згадав, та чи пригадаю навіщо? Зібрати до купи ці фрагменти не зміг. Мене турбувало тільки одне: "Це літо добігає кінця" – слова, що гучними дзвонами билися у моїй голові
Особистий запис 10. 08. 2026
Я звик до цього літа і взагалі, не хочу, щоб воно закінчувалося. Не хочу втрачати барви життя, не хочу, щоб мої суцвіття ейфорії колись зів'яли. Я хочу відчувати їх присутність вічно. Я волію і бажаю, щоб мої сновидіння залишалися кольоровими, а небо розмальоване фарбами. Без цього мені жахливо сумно та самотньо. Я не можу вирвати та позбутися того, що зі мною вже понад три роки;
Особистий запис 14. 08. 2026
Господи милостливий не гідний я віри Твоєї. Йшов за Тобою і Ти вів мене за десницю мою. Та відставати почав я і спіткнувшись, упав во гріхи свої і помислах пов'яз як у павутині липкій. Та коли голову підняв, бачу, що не наздоганяю Тебе. Чорною дорога моя стала та серце черстве як сухий хліб стало, мов побита трава висохла моя душа. Близяться дні Царства Твого на Землі, але і Ти мене, Вседержителю суди по вчинкам та помислам моїм. Я сміливо дивитимусь чорнотам та спокусам в очі;
Особистий запис 15. 08. 2026
...А рік тому мене звільнили з роботи;
Ранкова недопита кава. Остигла і втратита смак, стала гіркою та чорнішою за мою душу. Уламками своїх відзеркалень я порізався, бо посіяв злобу у серці своєму. Злоба оселилася у серці наче черв, мов гнилизна, що розповзалася по всьому тілу, отручуючи його; І злоба, і гордість, і гнів це все стічні води для душі. Це кладовище, що майорить квітами, але захвату не викликає;
Особистий запис 09. 08. 2026
Я скучив за всім, що робило мене живим, Прогулянка та роздуми;
Я знову відчув цей запах. Так пахло літо 2025 і в цей момент я згадав все. Згадав і скучив, наче з того літа сотню років минуло, а літаки в небі ніби розважали мене. Згадав, та чи пригадаю навіщо? Зібрати до купи ці фрагменти не зміг. Мене турбувало тільки одне: "Це літо добігає кінця" – слова, що гучними дзвонами билися у моїй голові
Особистий запис 10. 08. 2026
Я звик до цього літа і взагалі, не хочу, щоб воно закінчувалося. Не хочу втрачати барви життя, не хочу, щоб мої суцвіття ейфорії колись зів'яли. Я хочу відчувати їх присутність вічно. Я волію і бажаю, щоб мої сновидіння залишалися кольоровими, а небо розмальоване фарбами. Без цього мені жахливо сумно та самотньо. Я не можу вирвати та позбутися того, що зі мною вже понад три роки;
Особистий запис 14. 08. 2026
Господи милостливий не гідний я віри Твоєї. Йшов за Тобою і Ти вів мене за десницю мою. Та відставати почав я і спіткнувшись, упав во гріхи свої і помислах пов'яз як у павутині липкій. Та коли голову підняв, бачу, що не наздоганяю Тебе. Чорною дорога моя стала та серце черстве як сухий хліб стало, мов побита трава висохла моя душа. Близяться дні Царства Твого на Землі, але і Ти мене, Вседержителю суди по вчинкам та помислам моїм. Я сміливо дивитимусь чорнотам та спокусам в очі;
Особистий запис 15. 08. 2026
...А рік тому мене звільнили з роботи;
Ранкова недопита кава. Остигла і втратита смак, стала гіркою та чорнішою за мою душу. Уламками своїх відзеркалень я порізався, бо посіяв злобу у серці своєму. Злоба оселилася у серці наче черв, мов гнилизна, що розповзалася по всьому тілу, отручуючи його; І злоба, і гордість, і гнів це все стічні води для душі. Це кладовище, що майорить квітами, але захвату не викликає;
Коментарі