Пустота

Яр Огнев

В ладонях вода удержать до утра Холодная смерть выжигает до тла. Капля слезы высыхает у рта, Мертвая злоба выпивает до дна. Едкое пламя жжет изнутри, Холодом сковало плоть и... смерть Эхом звучит внутри груди. Пустота съедает сердце... То что было так близко, оказалось в дали. Удержать не держась, словно ветер в степи. Долго смотреть и не видеть кто рядом, Скучать по тому, кто повернулся задом. Быть в печали и вспоминать счастье Быть со всеми, но совсем одному Радости нет, в доме ненастье Апатия у тебя ко всему. *** Открой своё сердце, сдайся в аренду, Здесь и сейчас наслаждайся моментом. Наполни себя смыслом бытия Наполни себя, дай больше огня!

2023-09-25 09:35:19

Інші вірші поета

У пошуках себе Брат? Поле битви Земля Навіюваний ідеал

Інші поети

Рада

@Rada_

Яр Огнев

@Jarog_pogo

Alejandro

@AlejoVilleda

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4756

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5698