Сходження

Яр Огнев

Шаг за шагом, подъем в высоту, Движение вперед, вкус металла во рту. Ступень за ступенью, новые знания Выше к спасению, прочь от страдания. Дьявольская лапа тянет за ногу, Бросает под стопы преграды в пути. Идешь по волшебной, желтой дороге Минуя соблазн, чтоб в грязь не сойти. Свет впереди, тьма позади Вернешься назад, пощады не жди Знание сила, незнание - смерть Выбирай поскорей, мне надоело смотреть. *** Шаг вперёд, и ни шагу назад, Новым движениям я всегда рад. Вперёд устремление, ещё достижения Чего-то достиг и есть наслаждение. Движение вперед, к сердцу стремление. Дотянуться до звезд по пути восхождения. Дотронься до неба, ощути восхищение. Новая жизнь - ступень вдохновления! Свет впереди, тьма позади Вернешься назад, пощады не жди Знание сила, незнание - смерть Выбирай поскорей, мне надоело смотреть.

2023-09-24 07:18:07

2

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11395

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3874