Думки думками
Йоганн Верес
Думки думками збираються до купи Коли гримить ехо війни Картають мене ж мої думи І наче відчуття вини Що я не нищу ворога з гніву Що не даю я волі своїм звіру Але потішить гордість за Вкраїну милу І я бажаю ні не помсти, а лиш миру Думки думками так зібралися до купи Що не дають себе почути Мені однаково чи буду жити чи в палкім бої голову схилити Чи маю я щось втрачати Чи заново життю навчати Не знаю лиш думки думками...
2022-10-06 15:21:41
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Cryda Cooper
Як файно😍, читаєш і українське нутро радується 🇺🇦
Відповісти
2022-10-06 16:11:35
1
Інші вірші поета
Поезія осені Піснь про мову Його думки... Вірші, поезія та книги
Інші поети
قطة صغيرة
@Psycho_Kitt
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1790
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11543